Вода для собак - це життя: як в умовах дефіциту води працює нікопольський притулок для тварин

Попри дефіцит водопостачання у Нікополі директорка благодійного фонду «Шанс на життя» Олена Вошун не зупиняє діяльність притулку для тварин ні на день. Це просто неможливо зробити. Під опікою перебуває майже 300 собак: старі, хворі, з інвалідністю, не соціалізовані, або ті - які покинуті господарями і чекають на нового.

Як притулку вдається існувати в нових реаліях життя прифронтового міста дізнавалися журналісти Нікополь.City.

Собаки залишаються з різних причин

На території притулку нас зустріла собача делегація. Агресії тварини не проявляли, але дружньо гавкали. Це зрозуміло - перед ними нові люди - невідомо, чи не станемо ми для собак загрозою.

Наc попередили, що ці тварини не чіпатимуть, саме тому їм дозволено вільно гуляти територією. Проте, щоб довести собакам, що журналісти їм не вороги, довелося повільно йти зупиняючись кожні два кроки, та даючи можливість себе обнюхувати.

Провівши поверхневий огляд через кілька хвилин собаки спокійно розійшлися територією. Всі, окрім неофіційного директора притулку - чорно-білого пса Біма. Періодично він нагадував гавкотом, що не дуже довіряє незнайомцям.

Бім - серйозний і непідкупний директор притулку

Олена Вошун вийшла з приміщення ізолятора, де щойно ставила крапельницю черговій собаці з отруєнням і, одразу повела по вольєрах. Раніше біля них не було загородження, а тепер - є. Тож собаки можуть вільно пересуватися між будками та гуляти поруч із ними, контактуючи між собою.

Якщо між собою тварини контактують, то людської уваги їм бракує. На голос Олени вони біжать гуртом, стрибаючи один на одного та на металеве загородження. Цілуються, падають на спину, кладуть голову на коліна. Проте, деякі собаки все ж таки подають голос. Але більше для того, щоб показати що вони тебе не бояться.

Собак в притулку багато. Вони всі залишаються тут з різних причин: хтось потрапив на стерилізацію, хтось лікується через травму чи отруєння. Комусь доводиться доживати старість, комусь - невідомо скільки чекати на нову сім'ю. Олена не припиняє пошуки родин для них. Шукає навіть закордоном. Евакуювати вдається, але це не змінює кількості собак - прибувають нові.

Одна з таких - Аманда. Її у каналізаційному колодязі знайшли працівники «Паркового господарства», коли косили поблизу траву. Десять днів тому собака була виснажена, голодна, зневоднена, налякана і - на межі загибелі. Наразі Олена займається її відновленням і реабілітацією. Потроху годує, дає води. Аманді вже знайшли родину.

Літр води - мінімум для собаки

Олена розповіла, що притулок отримує водопостачання від заводу, який працює неподалік. Але тиск настільки мінімальний, що покрити потреби притулку на день вкрай важко. Додатково доводиться збирати дощову воду.

«Вода - це для нас життя. Кожна тварина має випити мінімум 1 літр води на день. А у нас їх майже триста! До того ж ми на сухому кормі. Це додаткова потреба у воді. Так само, вода - це прибирання вольєрів та ізоляторів. Тому нам дуже важливо мати багато води і місткості для них», - ділиться Олена Вошун. До слова, деяких тварин з ізолятора довелося перевести у загальні вольєри, щоб зекономити воду на прибиранні.

У притулку збирають дощову воду.

Коли одні допомагають, інші додають клопоту

Увесь рік великої війни «Шанс на життя» підтримували всеукраїнські та закордонні благодійні фонди. Свою допомогу вони не припиняють і зараз, забезпечуючи кормом та медикаментами безпритульних тварин. Реагують на різні виклики та потреби нікопольського притулку, якщо мають на те можливість. Наприклад, можливість надати великі місткості для води віднайшов всеукраїнський благодійний фонд HappyPaw.

«Зробимо хоча б резервний запас води, щоб її можна було надавати нашим місцевим зооволонтерам або нікопольцям, які самостійно опікуються тваринами. У нас є Оля Гардт та Настя Князєва, які рятують сотні собак. Їм теж потрібна вода», - поділилася Олена Вошун.

До слова, Ольга Гардт завітала до притулку як раз в той самий момент, коли ми були присутні. Разом з нею - п'ять цуценят в коробці з під гуманітарної допомоги. Їх кинули на дорозі, яка веде до притулку. Собак пані Оля забрала із собою, адже в притулку вони ризикують отримати ентерит. І, вмерти, якщо не вдасться вилікувати. Цим цуценятам зооволонтерка, авжеж, буде шукати родини, хоча це могли б зробити ті, хто обрав собакам долю - сидіти в картонній коробці.

Попереду - спекотне літо. Якщо людина може забезпечити собі доступ до питної води, то тварина повністю залежить від людини. Матимете можливість залишити місткість з водою для вуличних собак - зробіть. Таким чином ви полегшите життя собакам і допоможете нікопольським зооволонтерам. У них роботи дуже багато. Дуже.