Невського, Крилова, Мінська: на честь кого названо вулиці Нікополя, та які нові варіанти пропонують

Мінськ - столиця Республіки Білорусь, як складової частини союзної держави - Республіки Білорусь та російської федерації.
Назва на честь однієї з міст республіки, як пропаганда комуністичної ідеї про дружбу народів СРСР.

Карпенко-Карий Іван (справжнє прізвище Іван Карпович Тобілевич). Видатний український письменник, драматург і актор. Народився на північній Херсонщині. Після закінчення Бобринецького повітового училища працював у місцевих органах влади. Брав участь у нелегальній діяльності революційної організації «Народна Воля». За політичну неблагонадійність був звільнений зі служби. У 1884 році заарештований і висланий у місто Новочеркаськ, де перебував до 1887 року.

У 1870-1880-ті роках розпочав театральну і літературну діяльність. Брав участь у творчій діяльності перших українських театрів. Автор класичних комедій європейської драматургії - «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Наймичка», «Безталанна» та інші - всього 18 п’єс, які є золотим фондом українського театрального мистецтва.

На честь Карпенка-Карого названий Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. На території садиби його батьків створений державний заповідник-музей І. К. Карпенка-Карого «Хутір Надія», який є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.

На честь столиці Азербайджанської Республіки - Баку.

Назва на честь міста однієї з республік, як пропаганда комуністичної ідеї про дружбу народів СРСР.

Наливайко Северин (Семерій), український військовий діяч. Один із керівників національного повстання в Україні у 1594-1596 роках. Народився у місті Гусятин на Тернопільщині. У молоді роки служив у надвірному козацькому війську українського князя Василя Острозького на Волині.

В умовах нападу Османської імперії у 1593 році на Австрію Северин Наливайко на чолі 2,5-тисячного козацького війська у наступному році здійснив похід на Волощину проти Османської імперії, де розгромив татарську орду. Після походу об’єднався із запорожцями Базавлуцької Січі і здійснив з ними похід у Придністров’я та Молдову. Успішні дії козаків були високо оцінені представниками Речі Посполитої, Папи Римського і Священої Римської імперії (Австрії), які змогли отримати в союзники Молдавське князівство у боротьбі з турками і татарами.

В умовах національного і соціального гноблення українського народу з боку польських магнатів і шляхти гетьман Наливайко спільно з гетьманом Запорозької Січі Григорієм Лободою підняли повстання проти їх влади. У визволених українських містах і селах вони встановили народовладдя від східного Поділля до Дніпра.

У 1595 році Северин Наливайко воював на чолі козацького війська в Угорщині проти турок і татар. Повернувшись у тому ж році в Україну, Наливайко з іншими козацькими ватажками та їх загонами продовжував поширювати повстання в українських землях, а також Білорусії. Він вимагав від польського короля визнання українського козацтва та його прав на рідну землю. Польський уряд направив велике військо проти козаків-повстанців, які у кількох кровопролитних битвах зазнали поразки.

Наливайко та козацькі ватажки були захоплені у полон. У квітні 1597 року після жорстоких катувань він був страчений у Варшаві.

Северин Наливайко є один із головних керівників і символів національно-визвольної боротьби українського народу, яку у подальшому продовжили запорозькі козаки Базавлуцької Січі у 1620-х – 1630-х роках та Богдан Хмельницький на чолі Війська Запорозького у 1648 році, коли ним була створена Українська Козацька Держава.

Іван Крилов — російський публіцист, поет, байкар, видавець сатирико-просвітницьких журналів. Народився в Москві, помер в Санкт-Петербурзі.

У 1801 році князь Голіцин був призначений ризьким генерал-губернатором, і Крилов визначився до нього секретарем.

Величко Самійло Васильович – український козацький старшина та літописець. Народився в родині козака Полтавського козацького полку Війська Запорозького у селі Жуки. Закінчив навчання у Києво-Могилянській Академії.

У 1690 році розпочав службу писарем у Генеральній Військовій Канцелярії Війська Запорозького у тому числі по таємному діловодству. Брав участь у воєнних походах гетьмана України Івана Мазепи.

У 1708 році арештований за наказом московського царя Петра І за підозрою в участі у повстанні Івана Мазепи. У 1715 році Самійло Величко був звільнений з ув’язнення. Займався вчителюванням, зібрав велику бібліотеку і архів, де було багато історичних хронік, документів тощо.

Самійло Величко є автором першого систематичного викладу історії Української Козацької держави. У другій половині 1710-х - першій половині 1720-х роках він на основі величезної кількості документів склав унікальну наукову працю, яка відома як «Літопис Самійла Величка» в 4-х частинах/томах. В ній описані історичні події в Україні з 1648 року по 1700 рік. В одному із розділів «Літопису» описано про велику козацьку раду у Микитинській Запорозькій Січі у квітні 1648 року, яка обрала Богдана Хмельницького першим Гетьманом Української Козацької Держави – Війська Запорозького обох берегів Дніпра. Вищезгадана подія відбулася 375 років тому і є пам’ятною датою, що відзначається на державному рівні. Українська Козацька Держава є однією із періодів понадтисячолітньої історії українського народу, та основи відзначення щорічно 28 липня Дня Української Державності.

Помер у рідному селі на Полтавщині.

Ймовірно, Гліб Іванович Успенський - російський письменник, народник. Народився в жовтні 1843 року, помер в 1902 в Петербурзі.

Народилася у Нікополі. Після закінчення у 1929 році агрономічного факультету Криворізького сільськогосподарського інституту працювала агрономом у Донецькій області.

Навчалась в аспірантурі Інституту соціалістичної реконструкції сільського господарства АН УРСР у Києві, яку закінчила в 1933 році.

З 1933 по 1935 рік – асистент агроінженерного факультету Інституту цукрового буряка у Києві. З початку радянсько-німецької війни 1941 року - в евакуації.

У 1942 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук. Працювала зав. відділу систематики і фізіології мікроміцетів Інституту мікробіології та вірусології НАН України.

Валентина Білай у співавторстві запровадила у практику антибіотик мікроцид. Доктор біологічних наук (1955 р.), член-кореспондент АН УРСР (1961-1991 рр.).

Науковий керівник 36 кандидатів і 4 докторів наук. Автор 15 монографій, 285 статей, 15 авторських свідоцтв.

Основні наукові праці присвячені вивченню грибів, які утворюють токсини, які шкодять харчовим та кормовим продуктам, що викликають хвороби тварин і людини, руйнацію промислових матеріалів.

Лауреат Державної премії СРСР (1952, 1978 рр.), лауреат Премії НАН України ім. Д. К. Заболотного (1970 р.), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978 р.). Заслужений діяч науки УРСР (1968 р.). Нагороджена орденом Леніна (1986 р.), двома орденами Трудового Червоного прапора (1954 р., 1978 р.), двома орденами «Знак Пошани» (1960 р., 1973 р.), медалями.

Померла у 1994 році. Похована у Києві.

Князь Олександр Невський — знаменитий російський полководець.

Канонізований Російською православною церквою в лику благовірних за митрополита Макарія на Московському Соборі 1547 року.

Один із символів воїнської доблесті російської імперії, радянського союзу і російської федерації.

Іменем Олександра Невського названі вулиці, провулки, площі міст Росії. Йому присвячені православні храми. Пам'ятники Олександру Невському встановлені в Санкт-Петербурзі і Петрозаводську.

Також означає «блискуча, як зоря»; промениста (про очі) – «шалено цілував би очі зоряні, повні жагучого п’янкого світла» (за О. Гончаром, 1960 р.);

пов’язаний із зорею/зіркою (космічні об’єкти), частка зоряного випромінювання тощо.

Олексій Силович Новиков-Прибой (справжнє прізвище — Новиков). Народився в Тамбовській губернії, Російської імперії — помер в Москві, Російська РФСР — російський прозаїк. Лауреат Сталінської премії 1941 року.

Учасник комуністичного виховання радянського суспільства.

Також - дорога/шлях, яка/який веде вгору тощо.

Наприкінці ХІХ століття – на початку ХХ століття була назвою однією з давніх вулиць старого Нікополя.

У 1920-х роках була перейменована місцевими компартійно-радянськими органами влади, а сама вулиця знищена в 1980-х роках під час будівництва нового житлового мікрорайону.