Ніна Кузьменко - вчителька образотворчого мистецтва та основ здоров’я нікопольського ліцею № 6, жодного разу не покинула рідного міста з 24 лютого 2022 року. Пані Ніна займається викладацькою діяльністю та волонтерством - боронить освітній фронт, доки її чоловік боронить військовий.
Журналісти Нікополь.City поспілкувалися з вчителькою про освітній процес під час знеструмлень, подолання викликів для вчителів і учнів, зумовлених війною, та про стан освіти нині.
- Ніно Вікторівно, розкажіть про Ваш стаж роботи та скільки учнів Ви випустили?
В цьому році буде 27 років, як я працюю в цій школі. Починала я з початкової школи. Перший мій випуск - це був 4 клас, після якого я перейшла у старшу школу, де і працюю по сьогоднішній день. Тут в мене було два 9-х класи випуску і два 11-х.
- Як впоралися із дистанційним навчанням під час війни?
Під час карантину, коли ГРВІ оголошували, тільки починалося впровадження дистанційного навчання. Ми використовували для цього Вайбер на початку спілкування. Одні діти під’єднувалися, інші ні. А вже коли оголосили CoViD-19, то тут вже запровадили дистанційне навчання. Тому до викликів воєнного часу ми частково були підготовлені. На перших уроках після початку війни ми надавали психологічну допомогу дітям. Намагалися дати віру в те, що скоро буде перемога, хоча самим було дуже складно в цій ситуації. Складно тримати себе спокійно перед камерами, не нервуватись, не плакати.
- Які виклики доводилося долати вчителям і учням?
Ми пройшли стадії шоку, намагалися бути корисними для захисту держави. Одразу нам канікули оголосили. Ми плели сітки, варили борщ та вареники. Я працювала на гарячій лінії під час канікул, доки не відновився навчальний процес. Зараз наш ліцей є одним із пунктів видачі гуманітарної допомоги. Вчителі були залучені до того, щоб розвантажувати машину з продуктами, за це відповідала чоловіча стать колективу. Жінки на вагах ділили харчові продукти, пакували їх. Також займалися і волонтерством, залучаючи до цієї справи дітей і батьків, які залишалися в місті.
Я особисто знаю родину учениці Маргарити Кошель, яка об’єднала небайдужих людей разом. Вони шили каримати для військових.
Ще у мирний час ми з учнями наробили велику кількість янголів оберегів, які я передала цій родині. Вони мені потім навіть фотозвіт надіслали, як стоять с цими кариматами, а на кожному з них лежить цей янгол-охоронець.
Майже всі вчителі пройшли курси підготовки мінної безпеки й першої медичної допомоги.У нас у кожного вчителя вже величезний пакет документів та сертифікатів, які ми здобули за цей період.
- Як Вам вдавалося не випадати з освітнього процесу під час відключення світла? Чи доводилось відвідувати пункт Незламності?
Особисто мені не приходилося ходити до Пункту Незламності. Мій чоловік, коли йшов на війну потурбувався, щоб ми вижили в цих складних умовах. Придбали генератор. Потім чоловік приніс акумулятор на ноутбук, бо він у мене і двох хвилин заряду не тримав без нього. Як вимикали світло, я підключала акумулятор, світло і працювала у звичному режимі. Роздавала мобільний інтернет зі своїх телефонів за потреби. Викручувалися. Ніхто не прогулював. Деякі вчителі, які проживають на вулиці Княжа ходили до пункту Незламності.
- Тривога під час навчання… Які дії вчителя під час тривоги?
Тільки оголошують тривогу по Дніпропетровській області чи артобстріл міста Нікополь ми припиняємо зустріч із дітьми й вони переходять в асинхронний режим. Тобто, коли тривога закінчиться, діти в безпечному місці зможуть самостійно опрацювати матеріал. Ми намагаємося завантажити на сайт велику кількість матеріалів, так щоб діти, які не мають можливості приєднатися з будь-яких причин до уроку змогли самостійно опрацювати матеріал у вільний час на доступному рівні.
- В якому стані освіта зараз на Вашу думку?
Попри всі ті обстріли та тривоги, які ми відчуваємо щодня в Нікополі, не зважаючи на часткову відсутність світла та інтернету, вчителі самовіддано працюють та ще й встигають освоювати нові технології. Ситуація в освіті контрольована. Навчальний процес не зупинився. До кожного учня вчитель має індивідуальний підхід. Наразі деякі учні виїхали за кордон і там вони можуть обрати для себе форму навчання: індивідуальну чи сімейну форми навчання. Також учні мають змогу під’єднуватися до уроків, щоб навчатися в асинхронному режимі. Є хороший вибір для кожного. На даний час готуємо дітей старших класів до національного мультитесту, щоб випускники нашого ліцею показали хороші знання на рівні країни.
- Що втрачають діти без живого спілкування з вчителем?
Ви знаєте, дуже багато чого втрачають. На відстані вони дуже сумують, виникає дефіцит спілкування, проходять самі золоті періоди спілкування повз дітей, вони усамітнюються, сидять вдома в 4-х стінах. Відсутня соціалізація. Хоча ми проводимо виховні години, але це все онлайн, це все зовсім не те. Коли ми торкалися, коли ми могли поспілкуватися наодинці відбувався контакт між нами. Зараз цього, на жаль, не має.
