Житло та робота: як переселенці у Нікополі розв'язують питання працевлаштування та прихистку

Статус внутрішньо переміщених осіб зареєстрували майже 5 мільйонів громадян України. Перед переселенцями постали виклики – знайти прихисток і роботу там, де вони залишаються на невизначений час.

Ще на початку березня 2022 року до Нікополя прибували переселенці з Донеччини, Херсонщини та Запорізької області.

Як їм вдається знайти роботу та житло у нашому місті розбиралися журналісти редакції Нікополь.Сity.

Матеріал підготовлено в рамках програми експертної підтримки для регіональних медіа від ГО «Інтерньюз-Україна».

Кількість ВПО у Нікополі

Станом на 29 червня 2022 року на обліку в нікопольському Управлінні соціальної політики було зареєстровано 6 773 осіб. З них 1 538 – діти віком до 18 років, 296 осіб з інвалідністю, та 1 654 – люди пенсійного віку.

Вже на 1 жовтня цифра зменшилася до 5 171 особи, про що зазначається у звіті соціально-економічного розвитку Нікополя за минулий рік.

На виїзд ВПО, ймовірно, вплинув безпековий чинник – з 12 липня російські збройні сили почали активно обстрілювати місто з протилежного берега Каховського водосховища, з тимчасово окупованих населених пунктів Запорізької області.

Проте, у звіті міська влада прогнозувала збільшення кількості ВПО на кінець 2022 року до 5 300, а у 2023 році до 5 500.

Попри виїзд певної кількості переселенців показник зареєстрованих суттєво не змінюється. Тож виникає питання щодо їх працевлаштування у Нікополі.

У Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості статус безробітного мали 436 переселенців зареєстровані у місті торік. Серед них, допомогу по безробіттю отримували 378 осіб.

Працевлаштувати вдалося 59 осіб, серед яких фахівець державної служби та інженер-землевпорядник. Інші або робітничі професії, або некваліфіковані. Найбільше було продавців і водіїв, кілька медсестер. Більшість – 54, працевлаштувалися через центр зайнятості. Лише 5 осіб, які перебували на обліку, знайшли роботу самостійно.

Але якщо майже 500 українців зі статусом ВПО дійшли до установи та стали на облік у Нікополі, інші переселенці, такі як наша героїня Інна, працевлаштовуються без посередництва держави.

За роботу треба триматися

Разом з чоловіком та двома малолітніми дітьми Інна переїхала до Нікополя з окупованих Пологів Запорізької області наприкінці березня 2022 року. Віднайти житло до переїзду допомогли родичі з Нікополя. Проте згодом житло довелося змінити самостійно.

«На жаль, на першій квартирі ми не знайшли спільну мову із власником, тому шукали іншу. В ній знаходимося і до сьогодні. Завдяки тому, що нам попалися чуйні люди, ми безплатно живемо в цій квартирі з 5 квітня», – розповідає Інна.

Маючи 12 річний досвід роботи у сфері медицини, жінка самостійно шукала роботу в комунальних медичних закладах міста. Після співбесіди з керівництвом Нікопольського центру первинної медико-санітарної допомоги Інну офіційно працевлаштували.

«Спочатку я працювала на посаді амбулаторної медсестри в кабінеті щеплень. Потім запропонували йти медсестрою до сімейного лікаря. Авжеж я погодилася, бо це моя робота на якій я досить давно пропрацювала», – коментує жінка.

За словами Інни, коли вони з чоловіком знайшли роботу у Нікополі, то зрозуміли, що можуть залишатися. Їхати далі не було фінансової можливості.

Модульне містечко чи оренда квартири

Одним з факторів, який спонукає нашу героїню залишатися з родиною у Нікополі, є саме наявність житла. «Можливо, коли людина живе сама, з цим простіше. Але, коли ти з родиною — потрібно повноцінне житло», – каже Інна. Саме тому питання зупинитися у Нікополі без наявності житла родина навіть не розглядала.

Важливу роль відіграє й фінансова спроможність утримувати родину. Проживання у містах-мільйонниках для великих родин переселенців можуть потребувати витрат до яких вони не готові. Навіть за умов отримання державних виплат для ВПО.

Як приклад Інна згадує досвід проживання друзів, які переїхали на західну Україну. «Ціни на житло тут — це номера телефонів, а не ціни… Працювати на житло маючи двох малолітніх дітей — це важко. Роботу там знайти неможливо», – ділиться переселенка.

З досвіду нашої героїні бачимо, що знайти житло — перше побутове питання, яке переселенцю потрібно розв'язати найближчими днями після переїзду. Яку ситуацію маємо у Нікополі із варіантами прихистку?

На жаль, фонд житла для тимчасового проживання ВПО у нашому місті не створений. Про це свідчить Моніторинг дотримання прав ВПО Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради, проведений у червні 2022 року Уповноваженим Верховної ради України з прав людини.

Відповідно до Моніторингу, ВПО у Нікополі селять у транзитному містечку та двох будівлях. Одна з них пристосована для місць компактного проживання, бо є будівлею санаторію. Станом на червень 2022 року у модульному містечку проживало 107 переселенців, в інших двох будівлях 83 та 77 відповідно.

Поки це єдині статистичні дані які маємо на сьогодні.

Про формування фонду або створення соціального житла офіційних публічних заяв від місцевої влади не лунало. Можна припустити, що наразі таке питання не розглядається у зв'язку із систематичними обстрілами житлових будинків та соціальної інфраструктури міста.

Ідеальний варіант для переселенця — знайти комфортне житло заздалегідь, бажано на вигідних умовах довгострокової оренди. Але тут постає питання про її сплату. У випадку Інни воно вирішилося на користь безоплатного проживання. В разі, якщо доведеться сплачувати за оренду, це буде мінімум кілька тисяч на місяць.

За словами рієлтора нікопольського агентства нерухомості «Комфорт» Наталі Великої, до війни оренда однокімнатної квартири у Нікополі сягала від 2000 до 3 500 грн, двокімнатної 3 000 — 4 000 грн. Трикімнатну можна було орендувати від 3 500 грн до 5 500, в залежності від ремонту та умов побуту. Оренда будинків різнилася від 2 000 до 5 000 грн на місяць. В агентстві навіть було прийняте рішення про відмову від комісій за рієлторські послуги, щоб підтримати таким чином переселенців.

«З початком війни ціни не змінилися. Коли переселенці почали їхати до Нікополя, були випадки, коли варіантів оренди житла вже не вистачало. Тому почали навіть надавати в оренду квартири, які раніше здавали на добу. В липні 2022 року ціни ще трималися, але вже після початку обстрілів мешканці почали виїжджати так само як і ВПО. З того часу ціни почали змінюватися: однокімнатні стали 1 500-2 500 грн, двокімнатні від 3000 до 3 500 і, трикімнатні від 3 000 до 4 000 грн», — ділиться рієлтор.

Пані Наталя зазначає, що переселенці здебільшого шукають будинки з наявністю підвалів. Також, якщо родина переїхала із тваринами — то вона теж обирає варіант приватного будинку. Якщо це квартири в багатоповерхівках, то віддають перевагу 2-3 поверхам. Райони переважно віддалені від берега Каховського водосховища.

З початком 2023 року ціни не змінилися і залишилися такими, як за період з липня по грудень, коментує Наталя Велика.

Виїхати не можна залишитися

Залишається останній, не менш важливий фактор, який відіграє роль у перебуванні переселенців на новому місці — безпека. Він, до речі, впливає й на всі перераховані вище. Але в разі загрози, прийняття рішення про «залишитися» чи «виїхати далі» залежить лише від особистого рішення та досвіду переселенця.

«У нас у квартирі виходить з двох сторін про три стіни. Ми спимо в коридорі. Ви знаєте, тут хоч і обстріли, воно авжеж, страшно, але тут немає «орків». А це багато що. Ми через це пройшли», — ділиться Інна переповідаючи переживання від артобстрілів Нікополя.

Поки родина переселенців мешкатиме у Нікополі. Визначитися, чи залишаться вони тут, чи вдома після деокупації Пологів — жінка не береться. «Важко прогнозувати щось, поки йде війна», — говорить Інна.