Вже майже рік мешканки Нікополя Анна Тимофєєва, Марина Щученко, Марина Мельниченко та Марина Воробйова вимушено проживають за кордоном. З початком широкомасштабної війни, яку розв'язала росія проти України, їм довелося виїхати з рідного міста до європейських країн.
Кожна з них народилася, закінчила школу, працювала у Нікополі, займалася улюбленою справою.
Редакція Нікополь.City запитала у мешканок, яке місце у Нікополі вони згадують найбільше знаходячись за сотні тисяч кілометрів від домівки. Героїні статті також поділилися із нами фото цих місць з особистого архіву.
Анна Тимофєєва
Анна разом з донькою Мирославою знаходиться у Німеччині. Розповідає, що її улюблене місце у Нікополі знаходиться на березі Каховського водосховища.
«Місцеві його називають «Рога». Я виросла на Лапинці, все своє дитинство провела саме там. Це місце з неймовірними світанками і заходами сонця, місце веселощів і дитячого сміху влітку, «льодовим катком» взимку, і чарівною природою восени і навесні. Я часто в дитинстві ходила на «Рога» з батьками. Ставши мамою ми любили влаштовувати пікніки з донькою на сходинках, милуючись красотами нашого берега. Вірю, що вже скоро Україна здобуде перемогу, повернуться люди додому, а вода у водосховище. І тоді ми знову будемо проводити час в улюбленому місці», – поділилася Анна.
Марина Мельниченко
Марина разом з мамою та маленькою донечкою Даною переїхали до Польщі.
Згадуючи про улюблені локації у Нікополі, Марина розповіла про два місця, серед яких бухта на Чернишевського та місце її роботи і творчої діяльності – Нікопольський культурно-дозвіллєвий центр.
«Навесні та влітку ми часто збиралися з друзями на Чернишевського. Палили багаття, співали пісні. Це – наша традиція. В культурно дозвіллєвому центрі працювала протягом 6 років завідувачкою сектору з маркетингу, а співала ще довше. Понад 15 років була однією із солісток зразкової вокальної студії «Лілея», – ділиться спогадами Марина.
Марина Воробйова
Разом із сином Антоном та донькою Еммою, Марина переїхала до Нідерландів.
«Я згадую мій колишній дім, кладовище, тополю, що впала в Старій частині міста…», – перше, про що розповіла Марина, відповідаючи на питання про згадку про Нікополь. Пригадує, що за день до війни зробила фото на нікопольському пляжі, а в день, коли виїхала з рідного міста – залишила символічні сліди на піску.
«Рік тому відкрила для себе Нікопольські плавні. Там відпочивали з родиною. Я думала, коли покидала країну, що найбільше сумуватиму за їх краєвидами. Але виявилося, що я потрапила в країну де всі краєвиди такі», – поділилася Марина.
Нікопольчанка ділиться, що у 2022 році мріяла поїхати на Рожеве озеро, відвідати Олешківські піски. «Але тепер туди певно нескоро попаду...», – розмірковує Марина Воробйова.
Марина Щученко
Вже 11 місяців Марина проживає в Норвегії. Розповідає, що кожного дня думає про рідне місто, згадує Каштанову алею та проспект Трубників. Але найбільше згадує нікопольську дамбу.
«До війни я дуже любила гуляти по нашій набережній. Особливо взимку, фотографувати на ній рибаків й насолоджуватися зимовими пейзажами. Не можу, не згадати свою останню прогулянку перед війною на набережній. Тоді, я зустріла волонтера Світлану Ігнатенко й провела фотосесію для котів, яких вона підгодовувала прямо на дамбі. Сьогодні я мрію, що коли закінчиться війна, зможу повернутися до рідного міста й пройти його чудовими вулицями», – розповіла Марина.
