Шостий місяць російська армія гатить по житлових кварталах Нікопольщини. «Гради», важка та ствольна артилерія руйнують будинки нікопольців та мешканців населених пунктів району. Там де раніше зростали діти, відзначалися сімейні свята та висаджувалися квіти - або суттєві руйнування, або гола земля. Родини в одну мить залишаються без даху над головою.
Будинки двох нікопольських родин було зруйновано прямими влучаннями російських снарядів.
Про втрату родинних фортець редакції Нікополь.Сity розповіли Ольга Третьякова та Наталія Лазаренко.
Робили весь ремонт з нуля
У своє власне помешкання Ольга та Юрій Третьякови переїхали після одруження у 2003 році. Вибір зупинили на будинку у житловому районі Чкаловське. Через кілька будинків поруч мешкали й батьки Юрія.
«Чоловік спочатку хотів жити у квартирі. Але так трапилося, що обрали саме цей будинок з чотирма кімнатами. Мені він сподобався, чоловіку також. І коштів на нього вистачило, які Юра заробив ще до нашого весілля», – ділиться пані Ольга.
Після переїзду Третьякови зробили ремонт з нуля. Усі роботи Юрій виконував власними руками, адже мав досвід. Для родини все робив якісно.
«Пам'ятаю, як Юра розмальовував нові шпалери у залі. Це були такі шпалери, які потрібно було фарбувати. Чоловік виводив пензликом візерунки синього та білого кольорів – було дуже гарно. Встановили нові двері, які Юра пофарбував спочатку морилкою, а потім вкрив лаком», – згадує Ольга.
У 2010 році в сім'ї народилася дочка Анна, яка у цьому будинку зробила свої перші кроки. Вже у 2016 році в одній із кімнат засинав новонароджений син Лука.
Найбільше свого часу родина проводила у вітальні будинку, а сімейні свята у залі із каміном, який побудував голова родини.
«Ми святкували в нашому будинку дні народження, влаштовували сімейні застілля із батьками», – розповіла Ольга Третьякова.
Втіхою і улюбленою справою пані Ольги було садівництво. «Я любила саджати хости – у мене їх було дуже багато! Купувала різні, виписувала саджанці із журналів. Колекціонувала, можна сказати. Доглядала за трояндами, вирощувала різні декоративні кущі та квіти. У дворі виростила розкішну гліцинію, якій було 15 років. Мені дуже її шкода. Я тому і хотіла саме будинок – щоб вирощувати квіти і мати собак – бо я їх дуже люблю».
Окрім вирощування квітів Ольга щосезону поралася на маленькому городі. Вирощувала для родини овочі. «Ще ми планували займатися розведенням в домашніх умовах свиней. Побудували на подвір'ї для них загін, але не встигли розпочати…».
Ворожий обстріл
Коли розпочалися обстріли міста Ольга та Юрій ходили ночувати до підвалу на подвір'ї батьківського будинку. В цьому домі мешкала сестра чоловіка, але з початком війни виїхала. До сестри також вивезли і дітей – Анну і Луку.
В ніч на 12 жовтня снаряд від «Граду» влучив у будинок Ольги. Тоді жінка ночувала вдома, а Юрій залишився в будинку сестри. Внаслідок обстрілу Ольга отримала важкі мінно-вибухові травми.
«У підвалі ночувати було вже важко. Особливо, коли наступного дня потрібно було йти на роботу. Тож я вирішила спати у себе вдома у спальні. Вночі я почула сильний гуркіт, від якого різко встала. Я сховалася у куточок за шафою і бачу – спалах – усе світиться і я уся свічуся, наче мене вдарило струмом. Я незрозуміла спочатку, що відбулося. Подумала, що мене б'є струмом від батареї, тому потрібно від неї відійти. А потім раз…і я нічого не пам'ятаю».
Залишок снаряду від "Граду", який влучив у будинок родини Третьякових в ніч на 12 жовтня.Фото: Сімейний архів
Ольга прийшла до тями вже на розвалинах власного будинку і почала кликати на допомогу. «Я побачила як з моєї руки стирчить кістка і тече кров. Потрібно було передавити рану, щоб я не стекла кров'ю. Я злякалася, що мене ніхто не знайде, бо багато людей повиїжджали, тому голосно кричала. Мене почув сусід Олег. Потім прийшли інші сусіди: побігли за Юрою, викликали мені швидку».
У лікарні Ольга пробула два місяці і вже зараз лікується вдома. Рани затягнулися. Жінці встановили на руку апарат Ілізарова, тож вона продовжує відновлюватися та слідкувати за тим, щоб у руці правильно зрослася кістка. Разом із Юрієм вони тимчасово живуть у сестри.
«Щоб побудувати новий будинок, потрібно багато коштів. Ми їх вже не назбираємо», – говорить Ольга.
Родина вже подала документи у міськвиконком та у Дію на компенсацію за житло, знищене внаслідок збройної агресії росії.
«Через Дію компенсацію ми отримаємо лише після закінчення війни. А для іншого відшкодування - будуть збирати місцеві комісії з обстеження. Ще ми зверталися до Червоного Хреста. Поліцією були складені акти. Також маємо отримати акти з архітектурного бюро про руйнування майна», – розповіла пані Ольга.
Вкладали в будинок кошти і душу
Наталя та Андрій Лазаренко одружилися в листопаді 1996 року. У 2006 родина придбала власний будинок у районі Лапинки і в’їхала до нього разом з 11-річною донькою Юлією.
«Кошти на будинок ми збирали разом з чоловіком, також допомогли батьки. Ми дивилися й інші будинки та квартири, але нас не влаштовували райони. Саме цей дім був неподалік від моїх батьків, тож зупинилися на ньому. Із власницею ми домовилися про придбання на наступний день після її оголошення в газеті про продаж. Обговорили суму, але вона передумала його продавати. Щось її налякало. Мабуть, швидкий попит на її пропозицію. Проте через місяць я їй знову зателефонувала і ми домовилися на суму вже на тисячу більшу», – розповіла пані Наталя.
Вже у 2009 році в родині народилася друга дитина – син Артем. Останній дзвоник та перше вересня є улюбленими святами, які родина традиційно відзначала вдома. Дні народження дітей та новорічні свята теж зустрічали вдома в колі родини та близьких.
«На Різдво до нас із чоловіком майже кожен рік приїжджають похресниці і похресники - у нас їх багато - на двох 10 чоловік», – ділиться Наталя.
Влітку подружжя традиційно відзначало й своє професійне свято – день ветеринарного лікаря.
Будинок Наталі та Андрія Лазаренків з Нікополя зруйновано одним російським снарядом
Впродовж 16 років подружжя облаштовувало будинок так, як їм подобається. Зі звичайного цегляного, з дерев'яними вікнами та старим дахом він перетворився на сучасну оселю з великим двором, декоративним парканом; утеплений та затишний.
«Після переїзду до будинку ми почали робити ремонт, бо там була одна побілка. Провели воду. Шпаклювати та клеїти шпалери нам допомогла моя мама, тітка та дядько. Через рік ми замінили вікна. У 2013 році перекрили дах, а через три роки облаштувати подвір'я – забетонували його, провели капітальний ремонт у літній кухні, встановили літні альтанки. У 2018 утеплили будинок пінопластом, облицювали. Влітку минулого року зробили великий навіс, щоб ставити авто. Встановлювати його допомагали куми – Валерій і Віталій», – пригадує Наталя.
"Український вінок ми знайшли під завалами нашого будинку", - ділиться Наталя Лазаренко.
На момент прильоту снаряда у дворі стояв каркасний басейн – подарунок сину за вдало завершений навчальний рік. Ще була гойдалка, стіл для відпочинку з друзями. Після вибуху у дворі вижили лише туї, ялинки і сосна, яку перед Новим роком Наталя прикрашала величезними кулями.
«Щороку ми ставили керамічні іграшки, купували гірлянди – шишки, бурульки…а зараз там один навіс перекошений залишився…», – ділиться пані Наталя.
Сосна на подвір'ї будинку, яка вижила після обстрілу
Тоді, в ніч масованого ворожого обстрілу 22 липня нікого з родини Лазаренків вдома не було. Андрій наполіг переночувати у матері Наталі, бо вже тоді російська армія била «Градами» саме по приватних будинках на березі. Нічний терор вони все одно відчули на собі – вікна в батьківському домі тремтіли від вибухів снарядів.
«Усю ніч я хотіла додому, нервувала. З 4:30 ранку вмовляла чоловіка поїхати додому. Вже о 5:15 нам зателефонувала сусідка. Її слів ніколи не забуду: «Наташа, у вас собаки по вулиці гуляють… До вас прилетіло». Ми приїхали і побачили, що залишилося від нашого будинку», – розповідає Наталя Лазоренко.
Прибирати наслідки обстрілів допомагали друзі родини, волонтери, колеги Наталі, комунальники. Снаряд від «Граду», який зруйнував будинок на другий день витягували трактором.
«Він потрапив як раз у ту кімнату, де лежали наші матраци на підлозі. На них ми мали ночувати», – зазначила пані Наталя гортаючи в телефоні світлини розбитого будинку.
Розірваний снаряд від «Граду» який зруйнував будинок Наталії Лазаренко
Наразі Наталя, Андрій та син Артем тимчасово мешкають у Покрові – орендують житло. Донька Юлія виїхала з України ще на початку війни. В листопаді адвокат родини підготував заяви, в яких зафіксовані факти та суми завданих російською армією збитків родині. Документи були відправлені до міністерства юстиції російської федерації та Європейського суду з прав людини.
«Вони забрали у наших дітей будинок. Тож відшкодування, в найкращому випадку може нашим дітям буде», – говорить пані Наталя.
