На 8-му місяці широкомасштабної війни та на 3-му місяці інтенсивних обстрілів Нікополя емоції мешканців міста загострилися. Надія на скоріше закінчення війни та терору населення з боку російської армії іде поруч зі зневірою. Тоді людей охоплює відчай, агресія та паніка.
Стан від «плюс», коли ми начебто тримаємось та перехід до стану «мінус», коли немає сил та віри в те, що сьогоднішні події колись скінчаться, психологиня та керівниця Центру розвитку родини «Синтез» Ірина Штанько окреслює як «емоційні гойдалки».
«Зараз ми перебуваємо у стані енергетичного і фізіологічного виснаження. Це глобальне, генералізоване виснаження одразу усіх рівнів системи», - говорить психологиня.
Як не навантажувати свій емоційний фон, шукати баланс між різними станами і сили переживати події війни, а також як не впадати у стан Жертви, Ірина Штанько традиційно ділиться рекомендаціями із читачами Нікополь.Сity.
Ми одна система
У кожної людини є свої фізіологічні та типологічні можливості. Є ті, які долають короткі дистанції, а є ті, хто може подолати довгі. Хто здатен бути витривалим та довгий час зберігати працездатність – тим трохи легше, адже вони вміють розподіляти свої сили. Ті, хто як спринтери, працюють імпульсивно – їм важко.
В моїй практиці зараз зустрічаються запити, коли люди говорять, що розуміють що потрібно робити, планують, але минає кілька днів, і людина спостерігає, що нічого від того плану не виконує. Цей стан нормальний, бо зараз ми витрачаємо багато сил та енергії на пошуки безпечного середовища для того, щоб зберегти себе і вижити.
Тож гойдалки від стану «я тримаюсь» до «я знесилений» – нормальний стан. І для тих, хто залишився в Нікополі, і для тих, хто виїхав. Бо ми одна система, яка зв’язана між собою.
Ірина Штанько
Як знаходитися в балансі
Не змушувати себе. Не вичавлювати додаткову енергію та дії на які ви на сьогодні не здатні. Найкраще – це бути в контакті з власним тілом. Слухати себе і свої відчуття. Навіть якщо заплановано п’ять справ, а сил вистачає на одну – достатньо й однієї справи.
Шукати в собі сили переживати труднощі
Є класична теорія – трикутник Карпмана. Вона розписує три моделі поведінки – Жертва, Агресор, Рятівник.
Зараз у багатьох є особливість впадати у стан Жертви. Жертва завжди буде жалітися та плакати, або обурюватися і шукати винуватого: «Той хто зіпсував мені життя, той має виправити, або хтось третій».
Той, хто зіпсував – той Агресор. Третій, хто може допомогти – Рятівник. Але ми, потрапляючи у якусь із цих ролей, (зазвичай Жертва ініціює рух по цьому трикутнику), ми обов’язково будемо програвати і роль Рятівника і роль Агресора. З цього не вибратися. Тоді, коли ми починаємо відчувати в собі ці ноти Жертви, необхідно виходити в стан Героя:«Я з цим можу впоратися».
Це рух до того, щоб шукати в середині себе сили, стійкість, вміння проживати труднощі з якими нам зараз доводиться стикатися, находити ресурси та опори всередині себе.
Надавайте самому собі підтримку. Це також є позиція Дорослого. Дорослий, постаючи перед труднощами, буде шукати способи як з ними впоратися. З позиції Дитини, коли він натрапляє на труднощі та ситуації, що травмують, він буде шукати іншого Дорослого, який зможе його врятувати.
Зараз для нас створені умови, щоб усі ми росли. Хтось швидше, хтось повільніше. І ростемо ми якраз в тому, щоб навчитися стати Дорослими. Брати на себе відповідальність, знаходити в собі ресурси, вірити в себе і в тих, хто поруч. Підтримувати інших. Позиція Жертви-Дитини вона споживацька, коли «мені усі винні». Тоді я буду в цій позиції чекати коли мене хтось врятує.
Знаходьте в собі здатність бути не лише споживачем, а й творцем: «Що я можу зробити в цій ситуації?». Не чекати що хтось прийде і надасть допомогу чи то матеріальну, чи то моральну. Можливо ви когось можете підтримати, допомогти. Наприклад прибрати наслідки обстрілів. Якщо не можете фізично, підтримайте фінансово. Ні так, ні так – хоча б добрим словом чи словом підтримки.
Тобто, дійте з позиції не лише «що я хочу» від світу і оточення, а «що я можу» дати світу та оточенню. Це тоді посилює нас. Ми знаходимо всередині себе опору і стаємо сильніше, як в емоційному, так і в фізичному плані. Підкреслю, що я не закликаю до турботи, коли ми повністю виснажуємо себе. Все має бути в балансі.
