Виїхати з міста, яке щодня потерпає від обстрілів ворога – значить залишити більше 200 собак без догляду, уваги та турботи. Відома в Нікополі зооволонтерка та засновниця благодійного фонду для безпритульних тварин «Шанс на життя» Олена Вошун продовжує доглядати, прилаштовувати в нові родини та лікувати чотирилапих з вулиці.
Олена говорить, через виїзд мешканців з Нікополя, на вулицях міста збільшилася кількість собак, які раніше були домашніми. Проїхати повз такої тварини, яка опинилася під колесами автомобіля або травмована обстрілами зооволонтерка не може.
Про будні притулку, виклики та проблеми, про відповідальність перед братами меншими та про те, як Олена та 10 собак що мешкають з нею, переживають обстріли міста – зооволонтерка розповіла журналістам Нікополь. Сіті.
Шанс на життя в польских родинах
Майже з перших тижнів від початку обстрілів Нікополя, перед Оленою Вошун постало питання про евакуацію вразливої категорії собак. Притулок потрібно було розвантажити, адже через обстріли довкола його території, у повітрі зависла загроза безпеці чотирилапих. Тоді на заклик Олени у Фейсбуці відгукнулися польські зооволонтери. Вони допомогли вивезти до Польщі чотирьох стареньких собак невеликого розміру. Згодом до дружньої країни виїхало ще понад 40 собак.
«У вересні з притулку виїхало 10 собак здорових та 12 хворих, старих; серед них є спинальники (собаки з травмами хребта – авт). Серед цих собак є четверо, які мешкали зі мною. Але після війни поверну їх назад – це ж мої діти. Тварини з інвалідністю поки що залишаються у притулку в Польщі. Інші живуть у сім'ях: сплять на диванах, гуляють подвір'ям по зеленій траві. Волонтери надсилають мені фото з тим, як склалася доля нікопольських собак. Три собаки з трьома лапами ми вивезли до притулку «Друг» у Дніпрі. Одну з них дніпровські зооволонтери допомогли прилаштувати в Голландію», - розповідає пані Олена.
На Фейсбуці Олена поділилася, що на початку жовтня вдалося відправити ще 11 собак з притулку "Шанс на життя" та 10 з притулку мешканки Нікополя Насті Князєвої. Ще одну покинуту собаку волонтери з Польщі підібрали в дорозі.
На вулицях Нікополя багато домашніх собак
Якщо певна кількість собак з місцевого притулку знайшла собі родини в Польщі і навіть Німеччині, то переважна більшість тварин ці родини втрачає. Виїжджаючи з Нікополя, деякі нікопольці або залишають собак на повідку, або напризволяще. Такі собаки потрапляють в ДТП чи під ворожі обстріли. Олена рятує їх забираючи до притулку. Про збитих та поранених тварин також інколи повідомляють люди, які їх знаходять.
«Собаки, які раніше були домашні, не здатні жити на вулиці. Насамперед вони потрапляють під машини. Практично всі, які зараз потрапляють до притулку, мають або нашийники, або сліди від них. Літні, сліпі, викинуті в поле собаки – всі колись були домашніми. Викинутих собак по Нікополю зараз дуже багато. У мене за будинком у дворі щодня нові собаки. Усіх їх забрати я не можу. Проте є мешканці, які беруть собак в родини. Не в тих обсягах як раніше, але беруть. Але є і повернення. Тому, що люди взяли, а якщо виїжджають, то тварина ніби зайва для них. Ну а я своїх не кидаю – забираю, звичайно, хоч би як було складно. Я б із задоволенням віддавала собак в інші міста», - ділиться зооволонтерка.
Як і до війни, Олена возить собак на лікування до клініки у Дніпрі. Там роблять рентгени та операції. Потім тварин Олена знову забирає до нікопольського притулку. В більшості випадків до рук зооволонтерки потрапляють собаки з травмами кінцівок та хребтів внаслідок ДТП, ті, що мають осколкові поранення, або такі, які знаходяться на межі смерті - знесилені, голодні, із травмами, які, ймовірно, отримували внаслідок побиття.«Собак з інвалідністю я залишаю, або, продовжую шукати їм родини. Інших випускаю на вулицю - в їх звичне середовище чи двір, де вони мешкали раніше», - зазначає Олена Вошун.
Зима на носі
Попереду зима. Це той період, коли годувати та обігрівати собак потрібно вдвічі більше. Олена зазначає, що як і перед кожним зимовим періодом є необхідність у теплих речах для вольєрів, і, звісно фінансова підтримка для закупівлі ліків та корму.
«В день у мене йде майже 50 кг, на місяць це 1500 кг. Наразі у притулку залишаються близько 200 собак. Вивезти всіх не можна. Багато собак дуже старі і не перенесуть дорогу; а також є тварини лежачі та з хворобами серця. Ну і агресивні, які не контактують, а ні з людьми, а ні з іншими тваринами. Їх перевозити нікуди і ніхто не бере», - говорить Олена.
Мама з вами
Виїжджати з Нікополя Олена не планує. Окрім підопічних у притулку разом з нею мешкає 10 собак.
«Як я їх вивезу? Це не реально. Є собака, яка не дається в руки. Вона спить зі мною під ковдрою, я її гладжу, але взяти на руки і посадити в машину неможу - вона помре від розриву серця. Це чіхуашка. Тож всі собаки сплять зі мною на ліжку. Коли починаються обстріли Нікополя я,чесно, невіть не встаю і не виходжу в коридор. Усіх собак я обіймаю, притискаю до себе. Якщо я почну панікувати, вони теж почнуть. Звичайно, вони всі починають гавкати коли чують обстріли. Деякі хоробрі, гавкають на вікна – наче проганяють, а є собака – Хлоя, яка дотримується правила двох стін: вона при обстрілі летить у душову кабіну у ванну – там ховається.
Я їм кажу: «Лежіть, мама з вами. Це не наш квадрат… Було в сусідньому дворі бабахнуло, що в мене від уламків лобове скло в машині тріснуло – було страшно. Але… Сенс боятися? Прилітає на п'ятий, перший, в середину. Я молюся тільки, що у мене надійні несучі стіни в будинку – будинок старий міцна кладка», - розповідає Олена Іванівна.
Уламки снарядів дарують полякам
Олена ділиться, що одразу після нічних обстрілів міста телефонує до притулку охоронцю, щоб дізнатися як у них справи.
«У перші дні війни прильоти були на відстані трохи більше кілометра від притулку. Тоді від обстрілів горіло, але до нас вогонь не дійшов – його погасили. Потім ще двічі били туди ж. Потім були прильоти, від якого у нас по притулку літали уламки – теж дуже близько біля нас. Ми всім полякам та німцям які приїжджають за собаками, роздаємо як сувеніри уламки зібрані у притулку.
Коли вдень чутно близько обстріли, всі собаки, які гуляють по території притулку, біжать до господарчої будівлі в коридор. Вони лежать і мовчать. Тремтять. У ганчірки зариваються. Я дуже за них боюся. Якщо не дай Боже прилетить саме у притулок – собаки згорять у вольєрах», - хвилюється засновниця благодійного фонду.
Підтримати фінансово благодійний фонд «Шанс на життя» можна за наступними реквізитами: 4731 2191 2423 8217, отримувач Олена Вошун.
Офіційна сторінка притулку на Фейсбук.
