«Суми продовжують оговтуватися після того, як наші ЗСУ спільно з ТРО і місцевими партизанами вигнали росіян з території Сумщини», - цими словами голова Сумської ОВА Дмитро Живицький прокоментував ситуацію в Сумській області під час брифінгу 13 квітня.
Триває процес відновлення життєдіяльності регіону, який одним із перших відчув на собі агресію ворожої російської армії. Відновлюються пошкоджені об’єкти тепло-, водо-, газо забезпечення, електроенергія. Іде процес розмінування територій області. Також до роботи повернулась Укрзалізниця, стали проїзними сполучення між населеними пунктами області, міжрегіональні. Відновлюються проїзди по дорогах.
За попередніми «дуже грубими» оцінками пошкодження та знищення інфраструктури Сумщини через артобстріли, бомбардування та ракетні атаки сягають близько 10 млрд гривень, говорить Живицький.
Сумщина мала стати транзитною на шляху до Києва, але зазнала руйнувань. Деякі населені пункти знаходились під окупацією російських бойовиків. В інтерв’ю Українській Правді Дмитро Живицький розказав, що ніхто не очікував повноцінного наступу військ рф з боку Сумщини. Проте, з першого дня, 24 лютого, тероборона, партизани та місцеві мешканці з коктейлями Молотова почали зупиняти російські танки на вулицях області.
Свідком подій, які розгортались у Сумах в перші дні повномасштабного наступу військ рф, була і мешканка міста, Оксана Кубрак - депутат Сумської міської ради, начальниця управління стратегічного розвитку міста. В інтерв'ю Нікополь.Сity Оксана розповіла про ситуацію в Сумах в перші дні війни та її особисті переживання.
Оксана Кубрак. Особистий архів, жовтень, 2021 рік.
- Як Ви дізнались про повномасштабне вторгнення росії в Україну? Як продовжувався день 24 лютого?
О 5 годині ранку мені зателефонувала моя невістка і повідомила про те, що розпочалась війна. Спочатку я не повірила і намагалась заспокоїти, мовляв, зараз в інтернеті подивлюсь новини. Проте, на той час жодних новин ще не публікували. Але повірити в те, що могла розпочатись широкомасштабна війна було важко.
На роботі повідомили, що виходять лише керівники і заступники, а всі інші сидять по домівках. Ми зустрілись з колегою в місті і йшли пішки на роботу, тому що автобуси не ходили. По місту була наче паніка, а мені здавалося, що я знаходжусь в паралельному світі: черги в аптеках і банкоматах, потік автомобілів, людей з валізами.
Вже коли я повернулась додому, ми зібрались усією родиною, яка складалась з трьох племінників, моєї сестри, батька та невістки з дитиною. Десь три тижні від початку широкомасштабного вторгнення ми проживали усі разом.
- Ставали свідками пересування ворожої техніки вулицями міста, вуличних боїв? І щодо Сумського кадетського корпусу (артучилище) - він також зазнав атаки ворога.
Вперше техніку ворога я побачила на відео з вуличних камер спостереження. Їх в цей час передивлявся племінник. Техніка рухалась вулицею Харківською і це викликало страх. Ми не знали, що нас очікує – чи будуть вони нападати, чи просто захоплять місто. Неочікуваність дій ворога лякала найбільше. Для себе ми з родиною вирішили, що в разі окупації міста і створення так званої Сумської народної республіки, ми тут залишатися не будемо.
Вуличні бої було чутно. В межах міста було декілька разів підірвано нашу 40 підстанцію, підстанцію в Піщаному, декілька цехів заводу СНВО «Фрунзе». Намагалися знищити інфраструктуру водо- та теплопостачання, що забезпечує життєдіяльність громади. Через бомбардування 40 підстанції десь півтора дня у нас не було води і опалення. Дякувати комунальникам, вони все відновили за ніч.
На жаль, на декілька будинків приватного сектору ворогом були скинуті бомби, внаслідок чого загинула 21 людина (більше 100 осіб в області - голова Сумської ОВА Дмитро Живицький – ред). В тому числі і діти. Були випадки, коли просипалися під звуки вибухів десь на межі міста. Згодом ми звикли. Пересувались під ці звуки. Ми розуміли, що йдуть бої на околицях міста.
Артучилище. Вважається що цей об’єкт є військовою частиною, саме тому він постраждав найпершим. Через кілька днів я проїжджала там, і чула як ведуться бої. Були втрати і серед мирного населення (загинув чоловік – ред) і втрати серед бійців рф. Через такі обставини мешканці Сум почали панікувати. 2 тижні виходили на вулиці лише за нагальною потребою.
Внаслідок обстрілів росіян, артучилище охопило вогнем.
- Чи були в перші дні проблеми з продуктами, ліками? Як вирішували?
З початку війни була проблема з медикаментами. Особливо для людей, яким потрібні були серцево-судинні, від тиску. Наразі – деякі ліки вже є в аптеках міста. Надходить також і гуманітарна допомога. Також допомагають волонтери, які закуповують ліки в інших містах. У такий спосіб, при підтримці подруги з Рівного, я безплатно надавала медикаменти мешканцям та крапельниці сімейним лікарям.
Були незначні проблеми з продуктами. Ми не мали такого широкого асортименту, який був до війни. Проте необхідні продукти: хліб, молоко, крупи, були у доступі. Також допомагали деякі кафе міста. Наприклад кафе «Рідне місто» безплатно готувало їжу для мешканців з першого дня війни. Також вони допомагають через міський центр «Берегиня» – годують малозахищені верстви населення один раз на день.
Медичні заклади з першого дня працювали в штатному режимі. По тривозі медики супроводжували пацієнтів до підвальних приміщень. Серед пацієнтів також були й ті, хто зазнав поранень від окупанта.
Гуманітарною допомогою мешканцям Сум займаються активні громадяни та Перший гуманітарний штаб. Він робить запити на різні організації, які надають допомогу. Розподіляється вона між одинокими мамами, які виховують маленьких дітей. Також, у нас є соціальні служби, які працюють і надають допомогу людям, які мають проблеми. За нашим реєстром це приблизно 14 000 осіб, які мають різні категорії. Ми маємо у своєму місті центр «Берегиня», який також допомагає розподіляти допомогу.
Спасо-Преображенський кафедральний собор в Сумах. Архів редакції, серпень, 2021 рік.
- Які зміни до місцевого бюджету відбувались у перші дні війни?
Ми перенесли кошти із загального фонду на спеціальний, щоб можна було використовувати кошти на ТРО і на ЗСУ. Також, на потреби комунальних служб. У зв’язку з війною. Бюджет міста використовується по скороченій процедурі через рішення виконавчого комітету.
Також до війни, 23 лютого, відбулась сесія Сумської міської ради де ми, як раз, виділяли кошти на створення територіальної оборони. На жаль, наступного дня розпочалась війна.
Зазначу, що всі сумчани об’єднались з першого дня війни. Самоорганізувалась територіальна оборона міста. Кожен мешканець з дому ніс продукти, каримати, одяг. Плюс, у нас є два великих гуманітарних штаби: приміщення Розумного Хабу і Перший гуманітарний штаб, який на себе взяв забезпечення ТРО, ЗСУ та окремі верства населенню.
Мені, як депутату, телефонували мешканці району, де я проживаю із запитаннями «А чим ми можемо бути корисними?». - Люди хотіли віддати більше, ніж у них є можливість. Це показово, бо мешканці Сум й українці загалом, як ніколи демонструють приклад єдності.
На завершення діалогу хочу побажати кожному з нас віри. Віри у ЗСУ, у ТРО, у нашу з вами Перемогу.
