Боротьба за Маріуполь триває. Українські бійці мужньо боронять місто від окупанта, адже розуміють - Маріуполь - форпост України - має залишитись українським.
Заступник командира полку «Азов» Калина, записав звернення до західних друзів та до тих росіян, що вміють думати: «Борітеся, аби не бути причетними до цього злочину!»
Редакція Нікополь.City публікує звернення українського бійця Азову.
«Ми воюємо з військовими злочинцями, які щодня вбивають сотні жителів України. Тими, хто вбив тисячі жінок і дітей в місті Маріуполь. Ми воюємо з тими, хто збив малазійський боїнг, з тими, хто відібрав Крим та частину Донецької та Луганської областей.
Наші військові в червні 2014 року недозволили окупувати Маріуполь. Це ті військові, які після обстрілу мікрорайону Східний в Маріуполі, ціною свої життів пішли в атаку, відкинувши ворожу артилерію. Після чого, мирних мешканців більше ніхто не обстрілював.
Ви повинні розуміти що таке АЗОВ. Це чоловіки, які в своїй перевіжній більшості взяли в руки зброю, бо на нас напали росіяни. Знайте, що в лавах АЗОВу вооють бійці з ампутованими ногами на протезах, з чотирма пораненнями...Вони самі схожі на Маріуполь - обстріляний окупантами, але живий, сповнений любові до свободи.
Я прошу вас не плутати поняття патріотизму і нацизму. Патріотизм - це коли ти любиш свою матір більше ніж сусідську, це коли ти любиш свою землю більше за ту, що дає кращий врожай, коли для тебе твій народ найкращий в світі, коли ти захищаєш свою країну, а не нападаєш та інші. Наші військові ніколи не вторгались в Грузію, Чечню, Придністров'є, Сирію.
Ми ніколи не намагались захопити чужих земель, але нам доводиться протистояти справжнім нацистам 21 століття. Не лише путіну - визнайте. Це не він пілотує літаки, що скидають бомби на лікарні. Ні він артилерист, який руйнує житлові будинки, ховаючи людей живцем під завалами. Це роблять російські солдати з мовчазної згоди всієї росії. Згоди захоплювати, руйнувати, гвалтувати, вбивати. Мені б хотілося, щоб рано чи пізно, всі ті хлопці, які зараз воюють за Україну, змогли сказати: «Привіт, батьки!», «Привіт, кохана!», «Як ви, діти? Тепер ви в повній безпеці».
