Сьогодні з дня народження легендарної постаті в історії нікопольського футболу - Геннадія Жиздіка, минуло 95 років.
У 2017 році за рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради та за підписом тодішнього міського голови Андрія Фісака, одна з вулиць міста була названа на честь Геннадія Опанасовича.
Редакція Нікополь.Сity підготувала факти з життєвого та професійного шляху відомого футбольного функціонера, а також коментарі від людей, які знали Жиздіка особисто.
Геннадій Опанасович Жиздік – «начальник команди» (у сучасному розумінні – президент клубу - ред.) СК «Колос» з 1972 по 1981 роки. Народився 27 січня 1927 року у Хмельницькій області. Закінчив танкове училище, служив на фронті. У боях під Берліном у 1945 був важко поранений уламком снаряду у праву руку, зазнав опіків. Після лікування руку довелось ампутувати.
Майже усе післявоєнне життя Геннадій Опанасович присвятив футболу. Грав, пробував свої сили у якості тренера. Ось що згадує його донька Світлана у інтерв’ю Андрію Тропініну. Газета «Зоря» 2013 рік.
А. Т.: Коли ваш батько полюбив футбол?
С.: З дитинства грав у футбол. Його дід ще грав. Тато грав у школі, потім у танковому училищі. Після війни, коли повернулися до Хмельницького, його взяли до футбольної команди. У багатьох було поранення. Відмовити хлопці не змогли. Він довів, що не дарма. Грав нападником. А глядачі, розповідали, ходили дивитись на однорукого футболіста.
Переїхавши із родиною до Нікополя Геннадій Опанасович працював на трубному ваговиком. Його кар’єра як футбольного функціонера розпочалась у «Трубнику», а вже згодом у новоствореному «Колосі» - першому міжколгоспному спортивному клубі Нікопольського району, куди його запросив Ємець. На той час у них вже склались дружні відносини.
Жиздік - ліворуч, Ємець - праворуч. На чолі ФК "Дніпро"
Вже згодом на території старого парку в селі Чкалове Нікопольського району, розпочалось будівництво спортивної бази з адміністративними будівлями, стадіоном, трибунами та усіма умовами для тимчасового перебування футболістів. Будівництво першої спортивної інфраструктури у Нікопольському районі розпочиналось і тривало під керівництвом Геннадія Жиздіка.
Організаторський талант Жиздіка як менеджера, й досі викликає повагу та захоплення, і це, попри те, що він не мав відповідної освіти.
Також завдяки прогресивним поглядам Жиздіка був створений спортивний інтернат, в якому виховувались плеяди талановитих футболістів.
Як про створення спортінтернату вперше було заявлено, редакції розповів один із тренерів спортивного інтернату Василь Маслак:«Влітку 1979 року я перепитав у Геннадія Опанасовича, чи можна було б юним футболістам, (які тренувались у Маслака в СДЮСШОР «Колос» - ред.) зіграти перед матчем, ми вийдемо на перерві між матчами: і дітям цікаво буде, і вболівальникам. Жиздік погодився одразу. Тоді на перерву, а ні Ємець, а ні Жиздік не пішли, а залишились дивитись на дітей. По завершенню вони сказали мені: «Збережи дітей. Плануємо організувати спортивний інтернат».
«Вони довели з Ємцем, що це потрібно - вирощувати своїх футболістів», - коментував журналістам City Віталій Очуренко, адміністратор СК «Колос».
Геннадій Афанасійович займався питання ми економічними і побутовими, забезпеченням команди і кожного з футболістів окремо. Це було важливо, адже футболіст на полі мав думати лише про результат. Відтак у команді його по-сімейному називали «Папа».
«Папа Жиздік не вмів програвати. Він хворів футболом. Він міг стати ким завгодно, працювати за будь-якою професію», - розповідав заслужений тренер України з футболу Григорій Варжеленко.
Справжній дипломат, прогресивний, інтелігентний. Жиздік завжди тримав слово та знаходив особливий підхід до людей і футболістів.
Про те, як Генадій Опанасович відпускав футболістів «Колосу», у інтерв’ю розповідав Віталій Очкуренко: «Якщо Папа бачив що це вартий уваги футболіст, він починав з Ємцем діалог: «Володя, нехай ще з місяць пограє». Він як дипломат був. Хоча Ємець і Жиздік повна протилежність один одному, вони один одного слухали. Проте, бувало й таке, що тижнями один з одним не розмовляли, та це не впливало на тренувальний процес».
Про «Чорну волгу» Ємця і Жиздіка, про відносини двох сильних особистостей, а також про перше авто Генадія Опанасовича та трагічні обставини на фронті, можете дізнатись у продовженні інтерв’ю з Віталієм Очкуренком.
У співпраці зі старшим тренером «Колосу» Володимиром Ємцем та з першим секретарем Нікопольського райкому Володимиром Остапченком у 1979 році вони привели «Колос» до Першої ліги Союзу. Партійна верхівка почала нервувати. Де таке можна побачити, щоб «колгоспники» трощили футбольних авторитетів на весь Радянський союз. Але «Колос» на чолі з «дуетом» Ємця і Жиздіка та при підтримці Остапченка не просто демонстрував результат, він утримував його на рівні. Навіть після того, як у 1981 році Ємця і Жиздіка перевели до Дніпра, той потенціал над яким системно і щодня вони працювали, приніс команді у 1983 році бронзові нагороди чемпіонату СРСР у Першій лізі.
23 грудня 1991 року Геннадій Жиздік завершив свій життєвий шлях. Його поховали на Сурсько-Литовському кладовищі у Дніпрі.
