З 1 листопада у школах Нікополя було введено дистанційне навчання. З позиції міської влади запровадження дистанційки було вимушеним, у зв’язку зі зростанням захворюваності дітей шкільного віку на гострі распіраторні захворювання та COVID-19.
Такий формат навчання призвів до соціальної напруги і вже 4 листопада нікопольські батьки вимагали повернення дітей до шкіл.
Незважаючи на те, що нікопольські школярі вже 22-го листопада повернуться за шкільні парти, питання пов’язані з «дистанційкою» будуть дуже актуальні для батьків учнів молодшої школи. Ба більше, вони стануть у нагоді навіть під час очного навчання та при підготовці малюка до школи.
«Якщо дитина на очному навчанні була більш організованою та зібраною, їй буде легше адаптуватися до формату онлайн. Відтак, підготовка до дистанційного навчання, приблизно така, як і підготовка до школи. Її (підготовку до школи – ред.) потрібно починати ще до того, коли дитина піде до 1-го класу», - зазначає психологиня та керівниця Центру розвитку родини «Синтез» Ірина Штанько.
Ірина Штанько
Також редакція Нікополь.City зібрала важливі кейси у підготовці та вихованні школярів віком до 10 років, якими з нами поділилась Ірина Іванівна.
Ігри з правилами
Велику увагу я рекомендувала б приділяти навичкам організованості, зосередженості, вмінню перемикати та утримувати увагу. Це звичайно робиться насамперед не через якісь навчальні завдання, а через гру. Що можуть робити батьки? Це ігри з правилами де дитина вчиться розуміти якісь вимоги, якийсь алгоритм дій та працювати за цим алгоритмом. Варто було б почати зі спільних занять у сім'ї – організовувати якісь окремі вечори, де вся сім'я проводить час разом. Знаходити час на те, щоб разом повечеряти або пограти в настільні ігри.
Організація часу
Наступний момент – це питання того, чи розуміє дитина перебіг часу. Чи знайома дитина з поняттям доби, частинами доби, що таке година, скільки це - 10 хвилин, або 1 хвилина. Тому, потрібно розвивати у дитини навички сприймання часу, організувати щось на кшталт тайм-менеджменту. Можна розпочати з елементарних ігор.
Наприклад, коли ви разом йдете до магазину, запитайте у дитини: «Як ти вважаєш, скільки хвилин ми витратимо на шлях до магазину?». І стежте за часом. Такі кейси можна проводити під час прибирання у дитячій, на робочому столі або у шафі малюка. Потім це можна переводити на виконання домашніх завдань. Наприклад: «Скільки часу знадобиться щоб зробити математику або прочитати ось цей текст?». Тоді дитина спочатку через дії у побуті, потім через ігрові моменти освоює здатність планувати час, і, розуміти скільки часу піде на той чи інший предмет чи завдання.
Це багато в чому вирішує і проблему приготування домашніх завдань та уроків, що часто викликає і в батьків, і в самих дітей купу негативних емоцій. Але вся причина в тому, що дитина не може організувати свій час - вона йде у свої фантазії, на щось відволікається - виходить, що не усвідомлює, що час спливає.
Насправді, якщо досить активно, зосереджено і мобілізовано працювати, то на виконання домашніх завдань часу може йти і не багато.
Організація простору
З дитинства потрібно вчити дитину організовувати свій простір. Починати з прибирання, наприклад, іграшок (до цього можна привчати з 1,5-2 років). У 3,5 роки можна вже навчити дитину складати свій одяг, стежити за своїм тілом – самостійно чистити зуби,мити руки, вмиватися. На ці елементарні речі батьки не звертають належної уваги до школи. А це - підготовчі етапи організованості дитини у школі. Коли у сина чи доньки хаос у всіх його речах і предметах, якими він користується, авжеж такий хаос буде і в шкільному приладді та в навчанні.
Ще раз зауважу: якщо дитина не була організована в очному навчанні, то авжеж, їй важко буде організувати своє навчання онлайн. Пам’ятайте, що у школі є зовнішні фактори, за які допомагають дитині організуватися. Вона у певний час приходить до школи, у певний час чує дзвінок на перерву, у певний час повертається до дому – в онлайн навчанні цих факторів не існує.
Програма «SOS» як допомогти впоратися дитині з дистанційним навчанням
Насамперед звернути увагу на те, чого не вистачає зараз школярам для того, щоб вони були більш-менш в активному робочому режимі. Діти до 10 років – це дитинство. Все, що відбувається в цей період краще засвоюється через рухову активність – фізичні вправи, спорт, через можливість емоційних, соціальних контактів та прогулянки на свіжому повітрі.
Тому батькам потрібно разом з дитиною розписати погодинно режим дня. У цьому режимі обов’язково має бути час для фізичного навантаження, виходу на свіже повітря і взаємодії з однолітками (саме таких емоційних контактів – зустрічі, спільні прогулянки у дворі, рухливі ігри).
Негативні наслідки дистанційного навчання
Це зростання психосоматичних захворювань, тому що є ризик гіподинамії (гіподинамія – брак фізичної активності – ред.). Уявіть, дитині треба було на 8:30 бути в школі. До цього часу - прокинутись мінімум о 7-ій годині, заправити ліжко, умитися, одягтися, поснідати – це вже якісь дії. Далі – дійти чи доїхати до школи, у школі сісти за парту, піти на перерву. На дистанційному навчанні більшість цих процесів відсутня. Наприклад, у кращому випадку, дитині потрібно буде зустрічатись з однокласниками та вчителькою онлайн о 9 годині ранку. Тобто, він може встати з ліжка тільки о 8:45…Я знаю, що багато хто з дітей просто сидить в піжамі під час онлайн уроку.
Дитина чинить опір онлайн навчанню
Потрібно розуміти, що жодним чарівним чином у дитини не виникне мотивація до навчання онлайн. Батькам варто заходити здалеку. Наприклад, почати з того, щоб організовувати спільні вечері з усією сім'єю, де обговорюється те, як кожен член сім'ї прожив день. У такий спосіб батьки діляться з дитиною подіями прожитого дня.
В даному випадку, мамі і татові є що розповісти, а дитині на дистанційному навчанні сказати нічого. Йому не вистачатиме подій, якими він міг би поділитися, тому що він ніби саботує дистанційне навчання, або приділяє багато часу гаджетам і комп'ютерним іграм. Якраз-таки діалоги в родинному колі дадуть йому розуміння, що день може бути сповнений різними цікавими подіями, але тільки в тому випадку, якщо ти заглибишся у процеси.
Але немає конкретних пунктів, які точно вплинуть на ту чи іншу дитину. Кожен випадок окремий, кожна дитина - це індивідуальність. Також потрібно дивитися на інтереси дитини. Може варто згадати, що сину або доньці подобалося в дошкільному дитинстві – згадуємо ті інтереси і починаємо «вибудовувати» доріжку до дитини через ці ігри та заняття, які були цікаві раніше – конструктор, малювання, читання казок, спортивні ігри. Починати з того, щоб знову знаходити контакт через те, що подобається дитині.
Потім вже мотивувати до навчання, зазначаючи при цьому, що саме навчання та розвиток є підготовкою до майбутнього життя.
Один вдома
До самостійного перебування дитини вдома також потрібно її готувати. Це довготривала робота.
Більш підготовленою буде та дитина,з якою, наприклад, батьки вже практикували якесь коротке самостійне перебування вдома з 3,5-4 років - спочатку на 10 хвилин залишили, увімкнули мультфільм, домовились: «Ми сходимо до магазину і повернемося». Потім на 20 хвилин, потім збільшувати потроху – на пів години. Якщо такі вправи практикуються до школи, то можна доводити самостійне перебування до години, згодом до двох. Але обов’язково при цьому проговорити чим дитина займатиметься і що вона може зробити, як зв'язатися з батьками якщо раптом буде потрібна допомога батьків.
Якщо раніше дитина сама не залишалась, то навіть година – це багато. Не кажучи вже про день чи пів дня. Відтак, є потреба у пошуку варіантів, коли догляд за дитиною прийдеться доручити бабусям, родичам чи сусідам.
