Кажуть, найстрашніший гріх — це байдужість. У наш час зустріти відчайдушних, і тих, кому просто не все одно, майже неможливо. Але ж вони є і це головне.
Одною з таких людей є Неля Ібрагімова — зооволонтер Нікополя. Вже чотири роки вона допомагає тваринам, які залишились на вулиці.
Неля Ібрагімова
В який момент ви зрозуміли, що хочете віддавати себе цій справі?
У 2017 році я дізналась про існування Нікопольського притулку для тварин «Шанс на життя». Мені захотілось чимось допомогти безпритульним тваринам. У мене було достатньо вільного часу після роботи, тож я почала інколи приїжджати до притулку провідувати тварин, привозити їм їжу та теплі речі, щоб утеплювати вольєри взимку. Також допомагала роздавати маленьких цуценят та кошенят, яких викидали на вулицю, смітники і т.д. Спочатку це було як хобі, але з часом все більше затягувало, бо викинутих тварин ставало з кожним днем все більше. Тож, до сих пір я займаюсь волонтерством, але вже не як початківець.
Яка зараз ситуація з перетримками тварин?
Маленькі кошенята майже завжди опиняються на вулиці.
Що стосується перетримки, як цуценят, так і кошенят (котів), то в нашому місті ситуація з цим зовсім сумна. Людей, які можуть взяти тварину на тимчасову перетримку, дуже мало і вони на вагу золота. Ми їх дуже цінуємо.
Притулок не може брати цуценят на перетримку, бо він заражений смертельною для малечі хворобою, а для котів взагалі немає притулку в нашому місті.
Окрім того, притулок не може вмістити всіх безпритульних собак, бо на їх утримання, лікування і т.д. потрібні кошти і місця. Зараз він забитий майже удвічі більше норми.
Яких проблем найбільше зазнають волонтери під час своєї діяльності?
Проблем дуже багато, основна – це відсутність місця, де можна тримати викинутих тварин, до того моменту, коли їх заберуть в сім’ю, тому що всі волонтери і люди, які допомагають нам, просто переповнені тваринами.
Але, не менш глобальна проблема – це викинуті на вулицю тварини, як маленькі, новонароджені, так і великі, домашні, які захворіли, постаріли тощо. Від них просто позбавляються, вивозячи в поля, на трасу, або викидаючи на смітник.
Іноді, позбавляються дуже жорстокими засобами, топлять, але напівживими замотують в пакети і викидають. Перемотують лапи та мордочку скотчем, кладуть в коробку і вивозять на звалища. Люди перестають бути людьми. Відбувається повна деградація. Це шокує.
Регулярно ви стикаєтеся з долями покинутих тварин. Яка історія підопічного запам'яталася вам найбільше і чому?
Через мене за роки волонтерства пройшла величезна кількість тварин. Останні два роки я займаюсь більше котами, ніж собаками. Історій дуже багато, виділити якусь одну, неможливо. Але запам’яталась мені одна кішка, яку я знайшла на вулиці у стані скелету, дуже хворою і нещасною. До речі, саме таких на вулиці дуже багато. Я забрала її на лікування та відгодовування. Кішка виявилась сіамської породи. Возили її в Дніпро, куди ми часто возимо своїх підопічних на обстеження, там їй встановили діагноз лейкемія, сказали, що недовго їй залишилось, але вона може прожити ще деякий час в сім’ї, де немає тварин. Від шоку я не знала що робити. Попросила лікарів зробити повторне обстеження. І діагноз не підтвердився. Я забрала її з лікарні, поки вона була на перетримці, шукала їй родину. За цей час сама так вже до неї звикла.
Одного дня мені зателефонувала жінка, яка сказала, що побачила в соцмережі моє оголошення. Вона сказала, що це її кішка, яка зникла декілька місяців назад. Я попросила вислати її фото. Вони були схожі. Потім особисто повезла кішку додому, подивитись, чи впізнає вона свою господарку та дім. Це була дуже вражаюча та зворушлива зустріч. Сльози на очах були у всіх нас. Досі господарка кішки, яку звати Мальвіна, висилає мені фото, де Мальвіна розкішна, відгодована та домашня.
Кішка Мальвіна.
А взагалі, у кожного мого підопічного, своя історія. У когось вона сумна, у когось щаслива. Намагаюсь кожному хвостатому, який опиняється у мене, знайти свою родину, забрати з вулиці назавжди.
Якої підтримки очікуєте від людей і чи не думали про те, щоб ініціювати притулок для котів?
Вже понад рік я думаю над тим, як організувати в місті якщо не притулок для котів, то хоча б мінібудинок (сімейного типу) для того, щоб було де надати їм необхідну допомогу під час лікування та перетримати після стерилізації. Також, щоб була змога забрати з вулиці викинуту тваринку, яка потребує негайної допомоги.
Від людей я не лише чекаю, а й отримую велику допомогу, як у фінансовому плані, так і у випадках, коли потрібні такі речі, як контейнери для перевезення котів, аксесуари для їх утримання, корма, наповнювачі тощо. Щомісяця я звітую публічно у соцмережі, скільки коштів отримано на рахунок для тварин, куди, скільки витрачено, підтверджуючи це чеками.
Хотілось би, щоб люди більше допомагали з перетримками, а також були відповідальними за тих тварин, яких беруть, були обізнані в плані стерилізації, аби не плодити в майбутньому непотрібних тварин, які найчастіше і стають безпритульними.
