Нікополь.City продовжує знайомити вас з талановитою нікопольською молоддю, яка реалізувала свій потенціал у великих містах України та за межами країни взагалі.
Тетяна Пономарьова — хореографиня. Народилась та виросла у Нікополі, закінчила нікопольську Гімназію №15.
Зараз Тетяна живе у Києві, де працює хореографом-постановником експериментального творчого колективу «To be Continued Crew».
Дівчина ділиться з читачами Нікополь.City цікавими подробицями свого творчого життя.
Про переїзд до столиці та реалізацію планів
Переїхала до Києва я в 17 років, як і всі звичайні "без п'яти хвилин" студенти, тому що вступила до Київського університету імені Бориса Грінченка, і горіла бажанням бути танцівницею і хореографом. Мені хотілося бути керівником свого колективу, і я на той момент думала, що це найвищий ступінь того, до чого можна прагнути. Цей гештальт мені вдалося закрити ще на першому (початку другого) курсу, а далі було тільки цікавіше!
Я була в шоці від того, що події можуть розвиватися іншим чином, а не так, як я спочатку планувала.
Викладати танцювальній школі «D-Side Dance Studio» я почала в 18 років (пройшла кастинг). У мене була відкрита дитяча група по модерну.
Про свій творчий колектив
Керівництво танцювальної школи підтримувало мене, і я стала хореографом-постановником свого експериментального творчого колективу «To be Continued Crew».
З того моменту вже змінилося кілька складів, але незмінним залишається те, що всі ці люди унікальні, самобутні, культурні і максимально працелюбні. Нещодавно ми випустили свою останню відеороботу, присвячену прийняттю, як поняттю в цілому.
Про першу танцювальну зйомку та співпрацю із групою КАZКА й іншими
Моя перша танцювальна зйомка була досить таки потішною. Я виступала на першому курсі з танцювальним номером у хлопців з шоу «Голос Країни». Це був якийсь новорічний концерт, не пам'ятаю, навіть, як називався. Але сенс в тому, що коли я потрапила на знімальний павільйон, коли мене вперше в житті запросили в гримерну, коли ти робиш перший крок в кадр — це незабутні відчуття і враження. Тоді я відчула, що камера мене не відпустить, а я не хочу відпускати її, і що ця любов буде тільки зростати. І, взагалі, про знімальний процес складно розповісти в двох словах, так як це дуже довгий і трудомісткий процес, в якому бере участь велика кількість людей в кадрі і за кадром.
У кожної роботи є свій настрій, послання, і не буває такого, що ти можеш зануритися в це двічі. Завжди є тільки тут і зараз, і більше воно не повториться. За весь цей час мені вдалося знайти контакт і створити спільне з такими людьми, як група КАZКА, Іван Дорн, Аліна Pash, alyona alyona, Глюкоза і багато інших.
По відношенню до цих чудових людей і нашим спільним справах я не хочу вживати слово "робота". Це наше спільне творіння, в яке кожен вніс щось прекрасне, щось, що зробило його величним. Я щаслива і вдячна, що доля звела мене з ними!
Зараз у мене в планах завершити навчання на магістратурі і пара нових проектів, які поки що буду тримати в секреті.
