Через пандемію коронавірусу і карантин в Україні став більш популярним локальний туризм. Виявилося, що можна дізнатися щось нове та незвичне, не виїжджаючи за межі області, чи навіть власного міста. Зараз, коли країна знов опинилася на межі всеукраїнського локдауну, актуальними стають онлайн екскурсії. Тож журналісти Нікополь.City підготували для вас віртуальну прогулянку по найдовшій вулиці нашого міста — Херсонській.
Якщо вірити сторінці про вулицю у Вікіпедії, її довжина складає 12,2 км вулиці від Запорізької до західної межі міста , а от на сторінці про Нікополь вказано, що "самой длинной в городе является улица Херсонская (7,5 км)". Ми самі спробували порахувати довжину вулиці за допомогою Coogle Maps. Вийшло, що довжина вулиці приблизно 11,4 км.
Приблизна довжина вул. ХерсонськоїФото: Google Maps
Історія вулиці
Наше місто географічно було розташоване на річковому мисі, до якого раніше, з кінця 18 століття, сходилися три шляхи: Катеринославський, Херсонський і Запорозький (Микитинській). А вели вони сюди тому, що тут з давніх часів знаходився Микитин Перевіз (з поч. 16 ст. нібито заснований якимось козаком Микитою, що займався перевозом людей та їх майна на лівий берег Дніпра). Сотні років цією переправою користувалися спочатку кочовики, потім козаки, українські селяни та купці. За часів Січі дорога з'єднувала Микитинську Січ з постами спостереження запорозьких козаків
Раніше сучасна Херсонська була головним земельним трактом, що сполучав Нікополь з Херсоном і селами Нікопольської волості - Лапинкою та Сулицьким. Після революційних подій та встановлення у місті влади більшовиків вулиця отримала назву Антипова, на честь радянського діяча, який загинув під час Троїцького повстання.
В роки Другої світової війни місто було окуповано німецькими військами, які входили у місто по вулиці Херсонській 17 серпня 1941 року. В роки окупації вулиця отримала назву 17 серпня, яку носила до лютого 1944 року, після чого знову стала Антипова. В середині 1990-х їй повернули історичну назву - Херсонська.
Цікаві факти та визначні міста
Вулиця Херсонська починається від міської набережної, а конкретно, від місця, де зараз знаходиться пам'ятник "Гармата". Встановлений він в у цьому місці не випадково. У лютому 1944 року війська 4-го Українського фронту форсували Дніпро під час битви за визволення Нікополя від нацистських військ.
Далі, по Херсонській, 1, знаходиться будівля, яка неодноразово змінювала свою функціональну належність. Імовірніше, первісно була зведена як житловий будинок.
Будинок на вул. Херсонській, 1. Неподалік пам'ятнику форсуванню Дніпра.Фото: Google Street View
Потім, але недовго, у ньому розташовувались мебльовані кімнати, що належали відомій нікопольській родині Губергріців. З початку ХХ ст. вона використовувалась як лікарня «водників» – працівників річкового транспорту. У радянські часи будівлю переплановано, з розміщенням у ній міського медичного витверезника. А перед цим, у повоєнні роки, заклад використовувався як дитяча лікарня. На початку 2000-х рр. заклад було закрито.
На момент будівництва ця частина міста доволі швидко розбудовувалась, насамперед через розташування поруч дерев’яної Свято-Покровської церкви, та через те що, Херсонська брала початок від водної станції, що мала велике значення для розвитку міста. Зараз на цьому місці розташовується центральний вхід на дамбу.
В архівах збереглося чимало історичних фотокарток цієї місцевості, де на першому плані помітно дерев’яну рятувальну станцію на стовпах, яка завершувалась багатогранною ротондою з цибулиноподібною маківкою на кшталт церковної. Станція, що належала купцю Єрлашову, надавала населенню човни для прокату та здійснювала перевезення мешканців на розташований поблизу острів Орлов.
Медичне училище
Їдучи по вул. Херсонській увагу привертає велична будівля нинішнього медичного училища. Вона була зведена між другою половиною 1890-х рр. – поч. 1900-х рр. як прибутковий будинок, що належав купецькій родині Гусєвих.
Фасад медичного училища
Відразу після будівництва в ньому розмістилась банківська установа, змінивши в роки післявоєнної відбудови міста функцію на навчальний заклад. Згідно зі «Списком абонентів Нікопольської телефонної мережі» за 1916 р., у будинку Гусєва, на розі вул. Херсонської та вул. Катеринославської (нині – вул. Микитинська), знаходилось відділення «Руського для зовнішньої торгівлі банку», статут якого був затверджений на початку червня 1871 р. Олександром ІІ. Це був досить великий банк (61 відділення на території Російської імперії та 3 – за кордоном, станом на 1917 р.), за розмірами капіталу посідав першу сходинку разом із Азово-Донським та Петроградським комерційними банками
У цілому банківська установа на розі вулиць старої частини Нікополя проіснувала до 1918 р., коли її разом з іншими приватними банками націоналізували, з приєднанням до Державного банку. В роки Другої світової війни будинок зазнав значної пожежі. Між 1947 – 1949 рр. його відбудували під Нікопольський металургійний технікум, облаштувавши при цьому значну за розмірами двоповерхову прибудову на вул. Микитинській у стилі радянського неокласицизму та утилітарну одноповерхову прибудову зі сторони подвір’я. У приміщеннях облаштували зручні лабораторії, кабінети, відкрито бібліотеку з читальним залом, а поруч, у 1951 – 1955 рр., побудовано актову та спортивну зали, гуртожиток, будинок викладачів, робітничі майстерні тощо. У 1974 р. технікум переїжджає у нові корпуси на просп. Трубників, а в пам’ятці розмістили Нікопольське медичне училище, що перебуває тут і донині. Тут готують спеціалістів медичної справи, більшість з яких потім, працюючи в медичних закладах міста, рятують життя та зберігають здоров’я тисячам нікопольців.
Спортклуб «Спартак»
Далі ми бачимо будівлю спортклубу «Спартак». Спортивний комплекс був побудований наприкінці 1951 року, вважається – за особистим розпорядженням Йосифа Сталіна.
Спортклуб «Спартак»
На той час спорткомплекс був одним із найкращих у СРСР , працював у дві зміни (з 6-ї ранку до 2-ї – 3-ї години ночі). Через підтоплення у 1970-х рр. будівля просіла і частково мала аварійний стан, але ремонт так і не був проведений. У 1990-х рр. її передають на баланс Нікопольському кранобудівному заводу ім. Леніна (потім – завод «Нікра»), з перейменуванням на СК «Машинобудівник». Коли завод збанкрутував, спорткомплекс перейшов до приватних осіб, і лише у 2013 р. повернувся до міської власності.
Далі по вулиці знаходяться старовинні купецькі склади-лабази, висотою до 4-х м, побудовані ще на початку 20 ст. Вони й зараз знаходяться в доброму стані і використовується власниками даних магазинів за призначенням.
Меморіал «Вічна Слава»
Якщо їхати в сторону 3-ї дільниці ми побачимо Меморіал «Вічна Слава», розташований на території парку Перемоги.
Меморіал «Вічна Слава» влітку
Меморіал був споруджений за проектом архітектора Сотникова у 1975 році. У підніжжя монументу палає Вічний вогонь, як символ памяті та вдячності нікопольців своїм визволителям.
"Вічний вогонь"
За звільнення нашого міста загинуло і померло від ран 547 бійців і командирів Червоної Армії. 25 визволителів отримали звання Героя Радянського Союзу. У комплексі Меморіалу знаходиться також Алея Героїв та памятний знак жертвавам нацизму — в'язням концтаборів.
Ліворуч розкинувся район Лапинки, колишнього передмістя, села Лапинки, яке увійшло до складу міста Нікополя у 1934 році. Лапинка, як і Сулицьке, Довгалівка, Новопавлівка, почали виникати на початку 19 ст., коли розпочалася хаотична забудова старої частини міста. В ті часи і містечко Нікополь, і прилеглі села входили до складу волосного управління, на чолі якого стояв старшина.
Ліворуч - Лапинка, праворуч - частина парку Перемоги
Праворуч - територія парку Перемоги, на місцевості якого в 1639-1652 рр. розміщувалася Микитинська Запорозька Січ,
Останні археологічні дослідження підтверджують, що Микитинська Запорозька Січ знаходилася не в старій частині міста, як це стверджувалось раніше, а саме тут, на території сучасного парку «Перемога». Адже там в той час була найвища точка на півострові Микитин Ріг. Про розташування Січі на тій території свідчать і залишки рову-земляного укріплення Січі, а також інші артефакти.
Саме на Микитинській Січі козаки 19 квітня (29 квітня за новим стилем) 1648 року обрали Богдана Хмельницького гетьманом України. Тут йому були вручені символи влади — клейноди Війська Запорозького. Саме з Микитинської Січі, від якої бере витоки сучасний Нікополь, під проводом Хмельницького розпочалася визвольна війна українського народу проти польської шляхти, яка закінчилася встановленням української держави-Війська Запорозького.
Підйом на вул. Херсонську.
Довгі роки вулиця Херсонська, через яку проходить національний автошлях Н-23 «Кропивницький — Кривий Ріг — Нікополь — Запоріжжя» знаходилася в надзвичайно поганому стані: величезні ями та розбите полотно викликали обурення у мешканців Нікополя. Люди навіть виходили перекривати дорогу, вимагаючи відремонтувати розбиту трасу. В 2018 році дорогу нарешті почали роботи і завершили в 2020 році.
Зараз вона в гарному стані, але виникла нова проблема - велика кількість ДТП. На жаль, на відремонтованому дорожньому полотні багато водіїв перевищують дозволений режим швидкості їзди у місті, через що ледь не щотижня місцеві ЗМІ пишуть про чергове ДТП.
Наближаючись до виїзду з міста можна побачити два пам'ятника з білого вапняка: Несторові Махну та Осипові Шору. Пам’ятник Нестору Махно, відкритий в день 75-річчя смерті командуючого революційною Повстанською армією в пам'ять про перебування столиці Вільної Південноукраїнської Трудової Федерації, створеної махновцями, в Нікополі в жовтні-грудні 1919 року.
Пам'ятник Осипу Беньяминовичу Шору — нашому земляку, ймовірному прототипу знаменитого літературного персонажа Ільфа і Петрова - Остапа Бендера. . Пам’ятники були відкриті за ініціативою гендиректора ВНЦ «Трубосталь» Фельдмана А.І. у липні 2009 року.
Вулиця Херсонська не тільки найдовша в нашому місті, але й одна знастаріших та цікавих на історичні пам'ятки. Проїджаючи нею по місту можна побачити відбитик різних епох, які лишилися від наших предків.
Головна дорога на вулиці Херсонській
У статті використані матеріали Вікіпедії, Нікопольського краєзначвчого музею та книги «Пам'ятки історії та культури міста Нікополь».
