Кожен рік, 27 січня, відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. З грецької «голокост» перекладається як «всеспалення» та означає переслідування і знищення євреїв нацистською Німеччиною протягом 1933–1945 років.
За роки етноциду було вбито 6 мільйонів євреїв. З них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу.
Одними з найбільших були розстріли у Бабиному яру в Києві. Вранці 29 вересня 1941 року через місто йшли десятки тисяч євреїв. Люди несли валізи із речами. Родичі й друзі проводжали їх, не підозрюючи про те, що станеться через декілька годин. У той день було вбито понад 30 тисяч людей.
За даними істориків, за 32 місяці окупації під час Другої світової війни Дніпропетровської області загинули 80 тисяч мирних громадян, із них близько половини – євреї.
У роки німецької окупації Нікополя під час Другої світової війни, що тривала з 17 серпня 1941 р. до 8 лютого 1944 р., лише невелика частина населення міста змогла виїхати в евакуацію. Серед тих, хто залишився, було багато громадян єврейської національності. Нова влада зобов’язала їх нашити на одязі жовті шестикутні зірки, які мало бути помітно здалеку.
Через кілька тижнів після окупації більшість євреїв зібрали біля банку та відправили за місто, де неподалік птахофабрики розстріляли, а тіла скинули у протитанковий рів.
За архівними документами, жертвами Голокосту на Нікопольщині стали майже 700 людей.
Концентраційний табір після звільнення. Нікополь, лютий 1944 рікФото: yadvashem.org
Кожного року 27 січня біля пам'ятного знаку євреям - жертвам нацизму кладуть квіти та вшановують загиблих хвилиною мовчання.
Фото: nikopol.informator.ua
