Сьогодні у православних і греко-католиків - вечір Хрещення (другий святвечір). А 19 січня — Богоявлення, Хрещення Господнє. З кожним роком все більше набирає обертів мода на пірнання в ополонку. Але чи має цей звичай ставлення до православної культури? Або це людська вигадка? Розбираємося разом.
19 січня відбулося хрещення Ісуса Христа Іоанном Хрестителем у річці Йордан.
Коли Ісус вийшов на берег річки, з небес почувся голос Бога, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба.
Тому вважається, що свято це свідчить про таїнство Святої Трійці, так як Бог з'явився в трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба. А вода під його ногами вважалася святою.
Спираючись на ці писання, в давнину виникла така традиція: напередодні свята Хрещення хлопців посилали до річки, щоб вони випилювали з льоду великий хрест і ставили його над ополонкою. Сам хрест фарбували буряковим квасом в червоний колір. Біля хреста з льоду будувався невеликий престол. Воду, зібрану опівночі перед Водохрещем, вважали цілющою, і зберігали на випадок важкої хвороби або поранення.
А ось традиція купання в ополонці ніколи не вважалася споконвічно народною українською. Про це говорять історики, етнографи і представники української православної церкви :
"... Деякі історики пов'язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні.
За спостереженнями, масові пірнання у воду на свято Богоявлення фактично з'явилися у другій половині 1990-х - на початку 2000-х років. Отже, цей звичай в Україні має новітнє, а не старовинне, походження ... "
Повага традицій і знання історії — є важливою і невід'ємною частиною нації, але тільки ті, що є правдивими. Це важливо, особливо зараз! Отже, не поширюйте марення і не робіть ваш організм вразливим до вірусів! Бережіть себе та нашу історію!
